Непрічёсанние розповіді луки. Частина 4: «відпустку vs трибунал»

Звичайно, дечому на зборах нас навіть намагалися вчити, але якось епізодично чи що. Була у нас обкатка танками. Це коли тебе засовують в окоп, дають в руку гранату (навчальну, навчальну, тобто дерев`яну) і докладно інструктують, що повинен ти сховатися (тьху, слово-то яке) на дні окопу і чекати, коли через тебе танк проїде. Ага, веселе справу! А потім, значить, вискочити з окопу і слідом танку гранату зафундоліть, знищивши тим самим супостата. В реальності ж поки я з окопу вибрався - в сенсі, просто піднявся - танк урил кілометра на півтора, так що гранатою я його вразити не зміг. Чи не зробив такого геройського подвигу.

Були у нас і дводенні навчання, коли, хоч і холостими патронами, але настріляв ми вдосталь. Хто б ще нам при цьому сказав, що після такої стрілянини тиждень автомат чистити треба! Ага, стріляв би я тоді, як же!

Під час навчань ночують прямо в полі, загорнувшись у плащ-палатки. При цьому Олень нас довго інструктував, що найголовніше - не прое ... ну, це, не залишитися без автомата, оскільки спеціальний взвод розвідників із сусідньої частини отримав спецзадачу - викрасти у сплячих студентів десяток автоматів. Хто викраде - піде у відпустку, у кого викрадуть - піде під суд. Нова справа!

Тому вночі виставили дозори. Я пішов в парі з Лешко Литвиновим. А треба вам сказати, що у мене і так-то зір ні до біса (я вже писав, що мене з цієї причини в училища військові не прийняли), так ще й куряча сліпота. Загалом, в темряві я ні чорта не бачу. Лешка спочатку думав, що я виробляв, але коли я на повному ходу носом врубався в стояв (який дурень його там поставив !?) бронетранспортер, розбив при цьому ніс і розбив окуляри, він зрозумів, що жарти скінчилися.

Вхопивши мене за ремінь, що б не загубився (я, а не ремінь), Лешка потягнув мене до нашого - чому? - біваку, напевно. Загалом, де всі спали. Насамперед, коли ми туди доплентався, я примудрився наступити на чиєсь тіло. Тіло це виявилося студентом Маснюк (сто п`ятнадцять кілограмів живої, але сплячого ваги). Очевидно, моя присутність тілу не сподобалося, оскільки воно активно заворушилося. Намагаючись утримати рівновагу, я почав зображати щось на зразок чечітки, останні па якій закінчилися вже на голові бідного Маснюк. Тут він заревів, схопився, тут же впав, заплутавшись у плащ-палатці, знову скочив. Я, природно, пушинкою відлетів убік і збирався ретируватися, але не тут-то було. Я очікував всього - дикого мату в першу чергу, але замість цього наскрізь заінструктірованний Маснюк, піднявши якусь палицю, грізно рушив на мене, примовляючи:

- У відпустку захотів, сука? А я, значить, під трибунал? Віддавай автомат, а то Пришиб.

З цими словами він намагався вирвати з моїх рук мій власний автомат, з чим вже я був категорично не згоден. Спасибі, Лешка наспів, а то Бог його знає, чим би все скінчилося. Адже до смертовбивства могло дійти!