Татарське військо xvii століття - оплачувані союзники

Відомо, що в багатьох походах і боях Богдана Хмельницького проти поляків союзниками виступало татарське військо. З татарських наїзників виходила дуже хороша легка кіннота. Надзвичайно загартовані до незгод, відважні і дисципліновані вони були б дуже бажаними, хоч і платними, союзниками, якби не їхня залежність від турецького султана і від політичних поглядів і настроїв хана, які постійно змінювалися.

Військове спорядження татар

Татари виступали завжди тільки на конях. Кожен татарин мав двох-трьох коней для зміни під час походу. Одяг татар складали коротка сорочка, вовняні або полотняні штани, білий овечий кожух і така ж гостроверхий шапка. Влітку кожухи і шапки одягалися навиворіт. Татари багатший носили лисячі кожухи і сап`янові чоботи. Лати зустрічалися у них рідко.

Озброєння у татар було дуже слабке. Головною зброєю були лук і шаблі і дуже рідко рушниці. Списами і пістолями не користувалися ніколи. Крім того, рядовий татарин мав при собі сагайдак на 20 стріл, кресало, ніж, шило і шкіряні ремені або аркан з кінського волоса, щоб їм ловити і пов`язувати полонених.

У різних походах і боях Богдана Хмельницького чисельність татар була від 5 до 20 тисяч.

Військова стратегія в бою

Відповідно до такого примітивного озброєння і тактика у татар була своєрідна. У похід виступали навесні, не раніше квітня, коли в степах виростала вже свіжа трава. На короткі, в декілька днів, вилазки вибиралися і взимку.

Зазвичай дві третини татарського війська йшли разом, а решта розбіглися дрібними загонами для грабежу. Зібравши ясир (полонених для продажу на невільничих ринках) ці загони поверталися в кіш, а замість них йшли інші. Все військо постійно йшло вперед і не звертало - до тих пір, поки все не набирали видобутку, або, коли зустрічали збройний опір козаків. У своїх степах сходилися знову разом і ділили здобич. Відокремлені загони відходили в деяких випадках дуже далеко від основного війська, пересуваючись дуже обережно і завжди так, щоб сонце було за плечима. Такі загони не перевищували числа в 800 вершників, крім самого ханського, який досягав тисячі- попереду ханського йшов передовий сторожовий загін в 300-500 вояків.

Щоб не залишати за собою слідів татари застосовували особливу тактику в поході. Загін, наприклад, з 400 вершників, розходився, розділившись на рівні частини, в три сторони. Кожна з частин через час поділялася знову на три частини. Так в степу поставало безліч стежок і козацьким загонам нелегко було відразу зорієнтуватися, де знаходиться і куди прямує кіш і окремі групи. Протягом дня орда могла проходити понад 25 миль (стара українська миля - 7 км), проте зазвичай просувалася не поспішаючи - до 10 миль щодня.

У бою татари не наступали лавиною, як наприклад, західна кіннота. Вони щільним півмісяцем наближалися до ворога, обсипали його стрілами з луків, але скоро повертали назад і розсипалися по степу. Після такого розосередження ворожа кіннота, не в силах ганятися за кожним вершником, розгорталася. Такий маневр татари повторювали доти, поки супротивник не втомлювався. Тоді нападали на самотніх вершників в поле або ж оточували табір і наступали на нього з усіх боків. Під час облоги від татар не було ніякої користі, а проти посиленої табором козацької піхоти вони були безсилі настільки, що навіть дві тисячі татар не вирішувалися нападати на п`ятдесят укріплених козаків.

Татари ніколи не йшли в похід з обозом. Провіант, головним чином сухарі і пшоно, везли з собою на конях. На м`ясо різали поранених коней, молоко давали кобили. Тому їжу орди було обов`язком українського війська.

Татари не дозволяли вплутуватися себе в великі битви. Зазвичай обходили укріплені місця і значні скупчення військ. Причиною такої тактики було те, що вони не були пристосовані до облоги замків і те, що татарські загони були порівняно нечисленні. Великі простори, що їм доводилося проходити під час походів і слабке заселення Криму не дозволяли застосування масових військ.

Тому і всі польські вести про десятки, а то і сотні тисяч татар - це грубе преувеліченіе- при загальній чисельності населення татарських земель в 100-200 тисяч чоловік все татарське військо, яке вдавалося мобілізувати, не могло перевищувати числа в 20-25 тисяч чоловік.

Увага, тільки СЬОГОДНІ!