Дика дивізія: особливості національної війни

Словосполучення «Дика дивізія» стало досить популярним на просторах Рунета. У самій цій назві нічого дивного немає: військове формування з таким неофіційною назвою, Кавказька дика дивізія, дійсно існувало в історії російської армії. Інша справа, що, по-перше, репутація Дикої дивізії є активно обговорюваної, по-друге, сучасний сплеск інтересу до неї пов`язаний з вельми несподіваними обставинами ...

Дика дивізія Кавказу: старше, ніж здається

Термін «Дика дивізія» став широко використовуватися в останні роки зовсім не в зв`язку з військовими подвигами давно минулих днів. Приводом для цього став дагестанський футбольний клуб «Анжи» (Махачкала), об`єднання вболівальників якого і носить назву «Дика дивізія». До 2011 року «Анжи» був звичайною провінційною командою, що не брала участь в розподілі нагород російського чемпіонату. Але потім команду купив мільярдер Сулейман Керімов, вклав в неї солідні кошти, став купувати зірок світового футболу - і «Анжи» став новинним трендом, так само як і його фанати.

Однак справжня історія «Дикої дивізії» починається майже 150 років тому, незабаром після остаточного завоювання Росією Північного Кавказу. У 1876 році російське військове командування почало розробляти ідею створення іррегулярного військового формування з числа горян Північного Кавказу. На той час було очевидно, що війни з Туреччиною на Балканах не уникнути, потрібно було зміцнювати збройні сили. Тим часом саме кавказькі горці, з якими російська армія зовсім недавно воювала, відрізнялися високими бойовими якостями. Вони були неперевершеними вершниками, ідеально пристосованими для проведення розвідувальних і диверсійних операцій, а також володіли феноменальною умінням вести прицільну стрільби «з сідла».

У 1877 році був створений Чеченський кінно-іррегулярні полк, що складався з восьмисот чоловік. Горяни охоче записувалися в даний полк, чому дослідники вбачають кілька причин. По-перше, економічні - участь в бойових діях щедро винагороджувалося грошима, земельними наділами і чинами, які згодом дозволяли безбідно існувати. По-друге, сильні були традиції, згідно з якими справжній чоловік повинен доводити свою мужність в бою. По-третє, російська адміністрація всіляко заохочувала вступ горців в цей полк - тим самим передбачалося знизити напруженість на Кавказі, видаливши з нього найбільш відчайдушних і агресивних джигітів. В ході російсько-турецької війни полк відмінно себе зарекомендував, проводячи успішні диверсійні і розвідувальні дії проти турецької армії.

Відео: Особливості національної риболовлі (фільм)

Дика дивізія в Першій Світовій війні

Відео: Історія Дикої Дивізії

Проте, регулярного кавказького військового підрозділу в російській армії створено не було - воєначальники вважали, що в якості тимчасової ударної сили горяни ефективніше. Повернулися ж до ідеї лише напередодні наступної повномасштабної війни, в 1914 році. На той час, відповідно до законодавства імперії, мусульмани, уродженці Кавказу, Закавказзя та Середньої Азії, не підлягали обов`язковому військовому призову. Так що, як і майже сорока роками раніше, Кавказька тубільна кінна дивізія (саме таке офіційна назва дивізії) формувалася на основі запису добровольців.

Дивізія була сформована у вересні 1914 року і складалася з трьох бригад, в кожній з яких було по два полки. Перша бригада - Кабардинський кінний полк і Другий Дагестанський кінний полк. Друга бригада - Татарський (при цьому його національний склад - азербайджанці) і Чеченський кінний полк (саме полк, термін «Чеченська дика дивізія" не відповідає історичній дійсності, такий дивізії ніколи не існувало). Третя бригада - Черкеський кінний полк (абхази, черкеси і карачаївці в Дикої дивізії служили саме в ньому) і Ингушский полк Дикої дивізії.

Активну участь в бойових діях дивізія брала протягом усього 1915 року й, в основному успішно виконувала поставлені бойові завдання. Хоча в цілому використання Дикої дивізії зводилося знову ж до диверсійних вилазок і проведення розвідувальних маневрів. Проте, високий бойовий дух і успіхи в рукопашних шабельних сутичках вершників дивізії особливо підкреслював перший її командир, великий князь Михайло Олександрович. У 1916 році дивізія брала участь в знаменитому Брусилівському прориві, а в грудні того ж року була переведена на Румунський фронт.

недовга історія

Дика дивізія стала в останні роки одним з найбільш міфологізованих російських військових підрозділів початку XX століття. Там же, де активно створюються міфи, майже завжди в тій чи іншій мірі спотворюється історична об`єктивність. Наприклад, можна зустріти яскраві розповіді про те, як і на чиєму боці брала участь Дика дивізія в Громадянській війні 1918-1922 років. Особливо вражаючими виглядають сюжети, згідно з якими Дика дивізія і махновці були нібито тісно пов`язані. Характерно, що в деяких історіях Дика дивізія була ледве не добірною частиною «армії» Махно, свого роду його «гвардією», а в інших - головним противником «батьки».

Насправді жоден з цих сюжетів не має нічого спільного з дійсністю. Причина проста: на той момент, коли Громадянська війна почалася, Кавказької тубільної кінної дивізії вже не існувало. Дивізія зазнала великих втрат в ході Першої Світової, за роки війни через її складу пройшли понад сім тисяч уродженців Кавказу. Дивізія була замішана в корніловських виступі (серпень 1917 року), після чого її перевели ближче до Кавказу, в район П`ятигорська. Але потім події в країні стали розвиватися за неконтрольованим сценарієм, і Дика дивізія стала нікому не потрібна.

Відео: Дика дивізія. чеченський полк

Цікаво, що спеціальний штандарт Дикої дивізії ні виготовлений. Згідно з історичними даними, окремим полкам дивізії були подаровані стандартні армійські штандарти, які нічим не відрізняються від штандартів інших військових підрозділів. І навіть ці штандарти, швидше за все, не були урочисто вручені полкам. Також немає відомостей про те, чи був написаний спеціальний гімн Дикої дивізії - доступні сьогодні музичні твори з такою назвою є, судячи з усього, більш пізніми або навіть сучасними творами.

Увага, тільки СЬОГОДНІ!