Докази всесвітнього потопу - наука на варті релігії

Легенди про Всесвітній потоп є в міфологічних циклах величезної кількості народів світу. Причому, основна лінія подій у багатьох з них збігається з відомим біблійним міфом. Здавалося б, все це - всього лише красива легенда. Але протягом усієї своєї історії людство шукало реальні докази Всесвітнього потопу.

Відео: Сліди всесвітнього потопу

Всесвітній потоп - міф чи реальність?

У класичному релігійному сюжеті Всесвітній потоп сходить на людство в якості кари за гріхопадіння. При цьому за деякий час до початку катастрофічних подій до «обраного» є бог, який обіцяє його врятувати за те, що той вів праведне існування в останні дні перед потопом. Потім піднімається вода, яка поглинає все живе, а після починається нове життя. Цей міф в різних варіаціях зустрічається як в шумеро-аккадської, давньоєврейської та християнської, так і (в дещо зміненому вигляді) в давньоіндійської, арабської і перської культурах.

Тож не дивно, що спільність поглядів ще з перших століть християнства наштовхнула допитливі на думку про те, що в основі всіх цих міфів лежить реальна історична пам`ять про колись мала місце катастрофи. Але що насправді було всесвітнім потопом - повінь після проливних дощів, розлив найбільших річок, мегацунамі або гігантський сплеск води, викликаний падінням метеорита? Де шукати докази? Цими питаннями дослідники питань, пов`язаних з біблійною історією10 дивних біблійних історій, спантеличені з давніх часів.

Богослов і апологет Філон Олександрійський, представник єврейського еллінізму, в доказі теорії про історичну реальність Всесвітнього потопу спирався на найпростіший факт. Навіть на вершинах високих гір, за його словами, можна знайти морські раковини - що це, як не доказ колись мав місце затоплення? На доказ про те, що потоп дійсно був, креаціоністи призводять значні цифри: одні й ті ж елементи міфу про потоп зустрічаються у фольклорі майже сотні індіанських племен, півтора десятка близькосхідних і африканських, більше двадцяти азіатських і тридцяти європейських.

Що кажуть учені?

З епохи Просвітництва історичною достовірністю Всесвітнього потопу спантеличені і вчені. Проблема полягала в тому, що зміни видів аж до появи еволюційної теорії пояснювалися теорією катастроф. Дарвін довів, що зміни видів можуть відбуватися в ході природних мутацій і природного і штучного відбору. Але суперечка креационистов і еволюціоністів на цьому не зупинився. Адже з часом вчені знаходили реальні свідчення колись дійсно мав місце потопу.

Згідно з однією з гіпотез колись відсоток суші на землі був набагато вище, ніж сьогодні. Рівень води в світовому океані щогодини піднімається. Саме цей факт ліг в основу циклів міфів про потоп в культурах різних народів світу. Але більшість вчених, які відстоюють історичність Всесвітнього потопу як біблійного прототипу, схиляється до версії природного катаклізму, пов`язаного з таненням льодовиків. При цьому багато хто з них сходяться в датуванні, називаючи різні дати в одному часовому коридорі - від X до VIII тисячоліття до нашої ери. Саме в цей час зійшло покривне заледеніння в Північній Америці, що могло вплинути на різке підвищення рівня води в світовому океані і привести до серії водних катаклізмів по всій землі.

Відео: Докази ПОТОПА

Вчені з Колумбійського університету Волтер Пітмен і Вільям Райан пов`язують Всесвітній потоп з іншою датою - серединою VI тисячоліття до нашої ери, коли раптово на 140 метрів піднявся рівень води в Чорному морі. Саме тоді з`явився Босфорську протоку, а саме море значно збільшилася в площі. Цей висновок вони зробили на основі аналізу зразків з затоплених берегових ліній. Фольклористи, які вивчали есхатологічні міфи про потоп в Абхазії, припустили, що вони також мають відношення до чорноморського затоплення. Вчений Роберт болард, який досліджував підводні рифи поблизу Туреччини, в свою чергу, теж висловився на користь цієї версії.

У Росії гіпотезу про Валдайському походження прототипу Всесвітнього потопу висловив палеограф А. Чепалига. Він досліджував ряд слідів затоплень, які почалися після кінця валдайського заледеніння, в інтервалі від XVII до XI тисячоліття до нашої ери в районі Чорноморського та Каспійського басейнів. Вчений дійшов висновку, що катастрофа, яка стала прообразом біблійної легенди, дійсно мала місце в цей час. При цьому епіцентром потопу виступало Каспійське море, яке приблизно в три рази збільшилася в своїй площі. У Чорне ж море, за цією гіпотезою, тільки зливався надлишок води.

Відео: Докази Бога (14.04.2017) Документальний спецпроект

несподівані гіпотези

Відео: Штучна Земля. Сліди і Докази Божественного творіння

Американський фізики атмосфери Д. Ділоу створив гіпотезу, за допомогою якої вдається пояснити не тільки Всесвітній потоп, а й надзвичайно довгу тривалість життя біблійних персонажів, а також міф про первісне існування раю на землі. Згідно з його теорією, раніше вода частково перебувала в газоподібному стані над землею. Тобто рівень атмосфери був більш щільним - всю поверхню ойкумени покривав шар пара, еквівалентний 12 метрам рідкої води. Завдяки цьому на планеті існував м`який тропічний клімат, а тривалість життя людей під час відсутності «шкідливого випромінювання з космосу» доходила до 900-950 років (як у біблійного Ноя). Руйнування цього шару, за версією Ділоу, і призвело до сорокаденним злив і подальшого Всесвітнього потопу.

У 2012 році більш реалістична на слух гіпотеза була оприлюднена в російських ЗМІ. Вчені одного з інститутів СО РАН виявили на території Західного Сибіру раковини форамініфери, які живуть тільки в солоних водах. Їх найближчим ареалом розташування були Каспійське і Аральське море. Потрапити на територію Сибіру вони могли тільки в результаті масштабної повені, яке також могло бути одним із прототипів всесвітнього потопу. Аналіз раковин показав, що їх вік - більше шести з половиною тисяч років.

Увага, тільки СЬОГОДНІ!